Минуле

Анастасия Сокорева

Дзвони дзвонять,Супостате! Ти не зможеш більше встати! Не підіймешся з-колін! Одлунав останній дзвін... Дзвоник десь дзвенить далеко, І летять туди лелеки. У той пишний,рідний край, Тих пшеничних вій розмай. Не хвилюйсь,життя минає, Може хтось іще згадає. Про людського небораку, Що забили,як собаку. Як укинули у рова, Не жали сказать і слова. І остання думка була: "Сподіваюсь не забула..."

2018-12-16 08:17:33

Інші вірші поета

Лебедині роздуми Існування Кохання Червоне і чорне

Інші поети

montelude

@montelude

Vici Queen

@BlackBeauty17

Danny

@danny_o91s

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2015

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3296