Жива
Ти завжди бачиш сенс у людях? Ти завжди бачиш сенс в словах? Правда є, вони тільки блудять Самого ж тебе , в твоїх же думках Я долоню свою гарячу Прикладу до замерзлих стін У них більше я сенсу бачу , Істини більше , вагомих причин . Я у жмені стисну невинну Чорну землю , що Бог створив . І не чутиму в ту хвилину Ваші крики, ниття і гнів . Від вітрів що у полі стадом Виють наче голодний звір , Візьму ліпшу собі пораду , Ніж від ваших слизьких манір . Моє серце належить живому , Там , де спокій знайде душа . Я там не відчуваю втому . Відчуваю , що я - жива . Це для мене цілющі ліки І розумні мені слова. Ця природа в мені навіки , Лиш для мене оті дива.
2020-11-15 13:25:29
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Агнелия Ива
Красиво💓
Відповісти
2020-11-22 22:39:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1703
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1870