Дождь
(18+)
"Я устал", - дождём написано на моей старенькой из мрамора оградке. "Я ушёл", - последнее, что слышала жена. "Ты прости", - хотел бы я сказать, в последний раз, так сильно обнимая. Сам не смог... продолжить путь сказания измятого душой листка. *** Я помню в день, когда так сильно сердце жало тугой, Из неба капал дождь, рисуя новые узоры на окне. И я смотрел, забив мозги вполне несложным, может чуточку, недугом, На то, как падал человек унылый с крыши, на соседнем этаже. "Историю писать - не каждому достанет духа, Увидеть форзаца прелестный красочный узор", - Вещал мудрец и просветитель у забора. Текла вода с чела, не оминая рот. Уже и я стоял на крыши той причудливом каркасе, Закат порадовал последним радостным изломанным лучом. И я шагнул, как тот смелец, что тут вчера безмолвно падал, в массе Прибавив пару грамм, не выдержав напора дураков. *** И капли те плелись по мрамору, одна другую погоняя, А я лежал, смотря в небес раскрашенный пейзаж. И душу грела мысль, что всё теперь, окончилась судьба моя дурная. И жизнь последний, но не сложный, написала эпилог.
2021-12-21 04:48:49
4
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5022
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4043