Дождь
(18+)
"Я устал", - дождём написано на моей старенькой из мрамора оградке. "Я ушёл", - последнее, что слышала жена. "Ты прости", - хотел бы я сказать, в последний раз, так сильно обнимая. Сам не смог... продолжить путь сказания измятого душой листка. *** Я помню в день, когда так сильно сердце жало тугой, Из неба капал дождь, рисуя новые узоры на окне. И я смотрел, забив мозги вполне несложным, может чуточку, недугом, На то, как падал человек унылый с крыши, на соседнем этаже. "Историю писать - не каждому достанет духа, Увидеть форзаца прелестный красочный узор", - Вещал мудрец и просветитель у забора. Текла вода с чела, не оминая рот. Уже и я стоял на крыши той причудливом каркасе, Закат порадовал последним радостным изломанным лучом. И я шагнул, как тот смелец, что тут вчера безмолвно падал, в массе Прибавив пару грамм, не выдержав напора дураков. *** И капли те плелись по мрамору, одна другую погоняя, А я лежал, смотря в небес раскрашенный пейзаж. И душу грела мысль, что всё теперь, окончилась судьба моя дурная. И жизнь последний, но не сложный, написала эпилог.
2021-12-21 04:48:49
4
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4863
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12378