Я люблю ранок..
Amareto
Я люблю ранок, коли світить сонце Заварену каву із присмаком ночі Гарячий тост з маслом досі на грилі І я ще хвилину молюсь на одинці. Пройдусь по кімнаті, шукаю щось конче Собі не спіша дивлюсь у віконце Чи тепло буде, подумаю ще І вийду в проміння купатись уже. Не кожен буває ранок такий Міняється кава на чай не терпкий І тост не гарячий, холодний як тінь Та потім зігріє пульовер як свій. Немає різниці, що там за вікном Тільки лиш ти граєш в кіно Хочеш міняєш акторів за раз Хочеш продовжуєш тисячний акт.
2020-07-13 18:51:23
6
0
Інші вірші поета
Не бійся дихати на повні груди Ти ищешь напрасно Серце кам'яне З'їдає мене
Інші поети
Nespassion
@Nespassion
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2450
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11968