Він - Вона
Amareto
Він: І я тобі подобаюсь, і ти мені І серце не збиває свого ритму Я щиро хочу танути в тобі Не маючи вже права на помилку. Не відступлю назад уже ні кроку І не втечеш як ти колись тікала Я маю намір захопити знову Холодне серце , що мене кохало. Вона: Я відчуваю трепіт, що за мова Коли за мене тіло лиш говорить Сама себе оговтати повинна Бо я ж втрачаю свою пильність! І встояти не можу, бачиш наскрізь Та все не просто , як у казці В душі моїй вулкани ще дрімають Та місця там живого вже немає... Він: Я зрозумів, моя вина І пізно бавитись тепер в слова Вона : Печаль проходить, гоїть рани Сильнішою від того тільки станеш Я зберегла від тебе лиш приємне На цьому все, конкретно - невзаємно.
2020-07-08 08:16:27
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Amareto
Дякую за коментар! Дійсно так) хоча це радше вийшло не спеціально 😌
Відповісти
2020-07-08 08:24:23
Подобається
Amareto
дякую!!! Справді забуваю😅
Відповісти
2020-07-08 08:27:50
Подобається
Інші вірші поета
Забудь і вирви Я марно надіюсь на щастя Ти ищешь напрасно Я загубилась серед...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3917
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1983