Без жодної з наших красоток

Amareto

Ми плакали разом ночами Ми боролися проти неправди Ми так намагалися стати Тими хто в центрі уваги Наш шлях був доволі довгим Та ми не пройшли й половини Ми завжди тепер готові Відкрити нові полонини Ми розпивали часто бутилку Такого терпкого, полусухого Ми інколи лиш не п'яніли Та швидше завжди були в стані Ми відривались по повній І так дивували навколо Людей, що все намагались Сказати нам хоч слово Та скільки ми б не сварились Не можемо довго мовчати Не вміємо ми двіжувати Без жодної з наших красоток.

2019-08-13 05:38:30

Інші вірші поета

Я потонула у мареві сна Я знову втекла... По правилах моралі Інший хтось цьомає

Інші поети

aadee2

@aadee2

Lovely Heart

@LovelyHeartForever21

Ren

@Panda_4010

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1545

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10920