Моя рука в твоїй
Amareto
Моя рука в твоїй так міцно Приклеялася назавжди І якщо раптом ти розтиснеш То знай - відірвеш лиш таки. Мої вуста біля твоїх Чи навіть в них розтанули І знай - якщо відвернеш їх Мої застигнуть в цій імлі Мої зіниці бачать твої І розширяються щоразу Та знай ти як закриєш очі То всліпну я відразу Ти знай усе і пам'ятай Хоча для тебе може то пусті слова Але без тебе я уже не я Я втратила усе, що віднайшла Я не така вже як була Й до рук нічого не брала Бо ти тоді як враз пропав Мене колишню в собі заховав Й лишилася тут лиш частина Жива ще плоть, лиш половина Чи загоїться? Впевнена, що так Але для цього треба час...
2019-12-17 20:30:30
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sana_Ok
Дуже тендітно і щиро❤
Відповісти
2019-12-17 20:39:27
1
Amareto
Дякую 😘 Саме так хотіла ♥️
Відповісти
2019-12-18 06:11:01
Подобається
Інші вірші поета
Відпускаючи все... По правилах моралі Коханою ж була... Зовсім не знати...
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15900
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744