Ти зламав мене

Людмила Потапенко

Ти зламав мене, як соломинку. Ти розбив, наче ніжний кришталь. А мені б хоч пожити хвилинку, Забувши про біль і печаль. Ти ламав мене. Бив прямо в серце. І так, в очі красиво брехав. Я надіялась, скоро минеться, Але ти мене міцно тримав. Я ,як странник стою на розпутті. І уламки надії в очах. Мої ноги в кайдани закуті. І запечена кров на губах. Відпусти мою душу на світло, Дай померти і птахом взлетіть. Крилами вітер відчувши, Відлетіти в далеку блакить. Чого тобі не вистачало? Навіщо кайдани надів? Я тебе усім серцем кохала, А ти мене в клітці закрив... Дай, в останнє на небо погляну. Я прошу, відпусти. Помираю. Я тебе, вже прости, не кохаю. Все минає... і я відлітаю.

2018-07-04 11:24:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Людмила Потапенко

@Алика. Голубой Одуванчик 😅😇

Відповісти

2018-07-04 12:04:45

Подобається

Інші вірші поета

А ти, ще досі з автоматом Перегоріла А я тебе колись забуду Не бреши

Інші поети

Fake Illinois

@troubled

Jason 顾杰

@Jason_gu_jie

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2007

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2466