Перегоріла

Людмила Потапенко

А білий сніг в долоні пада. І вітер навіває легкий спогад. Про тебе...Та мені не треба. Тебе в думках і навіть поряд Перегоріла. Більше не потрібен. Не відчуваю, ані болю, ні любові. Зняла кайдани, що мене тримали. Тепер вже, я не в клітці, а на волі. І навіть, як позвеш, не обернусь. Не хочу, знов дивитись тобі очі. Того ,що знову закохаюсь, не боюсь. Бо, моє серце більш тебе не схоче...

2018-07-04 11:20:52

Інші вірші поета

А я тебе колись забуду А ти, ще досі з автоматом Ти зламав мене Не бреши

Інші поети

Вячеслав Коголь

@vkol

Семіраміс

@stets

Вікторія

@viktoriya_kiselova

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12142

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6258