Співає тихо...
Альона Бугар
Співає тихо змучена й сумна, Самотня дівчина в пустій кімнаті Чому сидить вона у ній одна? Чому нема кому і розказати, Як серце б'ється мов в останній раз, Душа кричить і рветься геть од світу, Розтерзана потоком гострих фраз? Як далі жить? Куди цей біль подіти? Замовкла пісня, сльози полились Засмучене лице вмивають рясно Їй стане легше, ні, не тут, колись... Колись цей світ їй стане знов прекрасний.
2023-06-03 09:27:45
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-06-04 17:36:55
Подобається
A_slimy_cat
Як гарно!
Відповісти
2023-06-05 03:59:56
Подобається
Інші вірші поета
Волошкове небо Світ Для нескорених Дитинство
Інші поети
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6722
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2261