Зупинись
Ходиш ти по місту тихо Думаєш, летиш, кричиш Щось погасло десь там нишком І ось більше ти не ступиш. День і другий ти блукав Та настала мить прозріння Геть її ти ще не знав Запалав вогник спасіння. Світанок багряний, Дніпро тихий-тихий І скільки ще бродить таких як вони? Той час, як пісок невіжений, прудкий А я все тривожно питаю в ріки... І день знову буде, і ніч не одна Зміняться вони, як ота сатана Та невже я забуду отого вина Яке покривало тей смуток сповна. Промайне отей смуток безжальний і біль А світанок залишиться в серці моїм Спогад блисне і вийде весь хміль Наче хвиля розради над життям чужим.
2018-07-12 23:12:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6245
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3922