Наш перший танець
Я пам'ятаю наш перший танець Він був дивним і водночас трепетним Ми танцювали так, Неначе то вперше і востаннє. Наша перша зустріч була такою давньою І знайомились ми не в танку А десь далеко в минулому Самі того не помітили. А тей погляд, ти пам'ятаєш? Ну тоді, коли глибокий, як до душі і назад. Це незабутньо. Спілкування сезонне, легка підтримка і радість за успіхи. Довгоочікувана зустріч... І неважливо що було ДО. Важливо що Є зараз. "Очікування теж частина подорожі". Ми близькі думками, плоттю, серцем, але віддаляє лише відстань. Та засинаємо ми з думками один про одного і це найближче. Ті ночі кохання палкого. Ті ранки бадьорі, безсилі навіть думати. Лише насолода один одним. Проза єдина, що може виказати всі спогади. Обожнювати, хоч і так мало часу, Лише одна ніч Лише одне життя. А хочеться з тобою, для тебе. А чи хочеш цього ти? Чи відчуваєш те, що палає в мені? Чи вистачить нам часу насолоди? Чи то буде ще одна ніч чи ціле життя?... Вирішить тільки час, безпощадний і водночас щадящий час. А щастя в дрібницях: Прокидатись разом; Пити чай фруктовий з шоколадом; Снідати сирниками з родзинками. Насолоджуватись прогулянкою вечірнім містом. Кататись на ковзанах, Валятись на теплому піску. Гріти в дощову погоду своїми гарячими губами. Ось що таке безумовне кохання. Продовжу я, дозволь. А ще це смуток і печаль, Коли підтримка в ті хвилини, Коли життя як та хрусталь Ще трохи і далеко згине. І от питання постає, а чи готовий ти до того Щоб ти життя своє таке заради мене спростовував? Чи зможеш ти свій час направить? І розложить від А до Я Та так, аби зуміла я Повірить... Повірить у безодню глибини душі. Слова, то лише дзвін далекий. А десь там глибоко в тиші А може і назовні, чекає леді від душі Свого панова годнього. Пора закінчувати басні І до серйозності прибратись. Та як я зможу помінятись, як серце кличе того, Який для мене геть далекий Хоч і здається зовсім рідним. Та жаль життя таке глибоке. А ми то любимо завжди і не важливо скільки лайків... А деколи і треба знати. Тому варто врахувати, Що якісно нам треба жити, а головне в гармонії з собою.
2019-09-18 09:22:35
0
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1195
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2870