Нове кохання
Олександр Гусейнов
Нове кохання охопило хлопчину Не звонить своїй, знаходить причину Чим менше чує, тим швидш забуває Серце одне, але двох вже кохає І знає що так поступати не можна Та стоїть на своєму душа безбожна Між двох вогнів не зна що робити Але вибір один потрібно зробити Перша звонить до нього і каже "сумує" Ніжні слова він з вуст видає А потім турботу вже іншій дарує І від цього душа повільно гніє Немов загнаний пес і нема порятунку Вихід закритий і всюди стіна Важко прожити без її поцілунку Від цих почуттів на серці війна Так поступати зовсім негарно Потрібно зробити нарешті свій вибір Гра почуттів виглядає бездарно Відносить любов в пустий грішний вимір Обидві красиві, обидві хороші По своєму кращі, не схожі на інших З своєю відносини в нього там довші А ця серце гріє за рідну не гірше І як тут обрати? Він просто не знає Питає пораду в своєї душі Вона все мовчить, вона лиш чекає А в ній проростають зради кущі
2020-02-28 20:46:00
20
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ой дякую так мило, просто вся зашарілася)
Відповісти
2020-03-31 20:26:30
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко 😊
Відповісти
2020-03-31 20:29:52
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов )
Відповісти
2020-03-31 20:30:27
Подобається
Інші вірші поета
Лети душа... Зореліт Моє життя несолодке... МЕЛОМАН: Месник з Пекла
Інші поети
Angel Angel
@arayhel
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13087
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12117