Не вміють люди...
Олександр Гусейнов
Не вміють люди цінувати Все те, що їм дала природа Здоров'я звикли руйнувати На дурість, зараз, пішла мода А хтось, оддав би все на світі Щоб мати шанс, хоча б на мить Побути трішечки на світлі Відчути повноцінну нить Чому так вирішила доля? Хто не цінує, той все має Хто злий в душі - незнає горя А хто святий, той лиш страждає І лиш надія - вірний друг Не залишає нас в тяжкі часи Мотивує, не зпиняє рух І шлях проводить до краси ©Олександр Гусейнов
2018-03-16 08:59:15
23
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Юлія Гаргат
Сильно, справді змушує задуматись та і сам вірш показує те, що у реальному житті справді є...гарний вірш😍
Відповісти
2018-03-16 13:05:28
1
Олександр Гусейнов
@Юлія Гаргат дякуууую)
Відповісти
2018-03-16 14:39:20
1
Лео Лея
100%👍
Відповісти
2021-05-05 15:27:19
1
Інші вірші поета
Чому сумний сьогодні Санта??? Ми зустрілися не в тому часі Те, що твоє Вітер з Сходу...
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Твоя NATALI
@sunny_princess
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5105
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3227