Преданность...
Преданность... Какая же редкость она, И ценность ее безгранична, Словно омута два у черта... Только веря в светлое чувство, Пролежал верный пёс сто ночей На холодном бетоне, лишь чувствуя, Боль на сердце и холод в душе. Ему соседкою стала луна, И кажется, Что конец чертовски близок, Но он всё равно у ларька Днём и ночью ждёт, уж ель дышит... Мимоходом идут поезда, И та станция не изменилась... Но одно: уже некому ждать... Лишь одно: уже он не дышит...
2018-12-14 22:04:33
4
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2568
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9465