About Love
Ні, я не закохалася,
Лиш карі очі з розуму звели...
І поки сонце-зайчик у них весело гралося,
Я чула як десь враз мости звели...
Я бачила в обличчі його смуток,
У ньому ж бачила красу весни.
Та карі очі вщент розбили той комфортний мій закуток,
Боялася, й писала то все у листи...
Ні, я не закохалася, ви що! Ніколи!
Але ті руки мене в полон вели,
І доки за межою не залишила скорботи.
Ніколи б не відчула я свободи, свободи у полоні доброти...
Мені так довго сниться його стан,
І ті могутні та широкі плечі.
І жити чомусь важко без важких кайдан,
Та у його обіймах — набагато легше.
Закохатись, справді, дуже важко.
"Це не кохання!" — втішала себе я.
Але без нього враз ставало чомусь тяжко...
Настільки, що наверталася сльоза...
Я не кохаю, й не кохала з ним ніколи,
І мораль у цих строках проста:
Бо кохання — в мить стається і проходить,
А любов... Любов — вона одна...
2023-03-26 20:22:26
1
0