Чому?
Чому ти просиш Всесвіт допомоги? Чи думав ти, що можеш сам? Що мусиш сам вирішувати долю? Що Всесвіт у житті твоїм не пан? Що кожне твоє рішення - це сходи Ти підіймаєшся повище, йдеш униз Лиш ти вирішуєш, які зробити кроки Чи не робити їх, вирішуєш лиш ти Чи думав ти, що пан своєї долі? Що лише ти вирішуєш куди іти? І чи іти? Як ні, то краще б вже подумать, щоб не втрачать дорогоцінні дні Бо на початку думаєш, що часу вдосталь Та потім розумієш, що насправді ні..
2023-10-25 19:32:17
3
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2642
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5280