Малюнок
Марія Лепетан
Серія: Чорне та біле Малюнок дотла вигорає, Фарби стирає... Ти ж обіцяв, невже не пам*ятаєш? Що мене ніхто не побачить. Що я не набір із прикрас. Цей портрет для тебе був! Ти ж напоказ його усім решта. Всі казали, який молодець, Яку ж кралю відтяпав. Для мене, ця картина символом була! Для тебе, елемент декору. В моїх очах немає сліз. В твоїх відсутній сором. Нехай, горить... Кохання було обманом. Тож, хай портрет горить, Такий сАмий, як твоя брехня, Що із гордістю йменував любов*ю
2021-06-18 04:31:51
2
0
Інші вірші поета
Мене тут немає Розкажи мені казку Шукай Загадаю загадку
Інші поети
Butterfly
@_butterfly
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
2
2024
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10922