Лиши собі
Марія Лепетан
Серія: Чорне та біле Коли ти нарешті все зрозумієш! Коли ж трафить шляк! За цими стінами, нічого, крім страху нема. Мене вже нема в цьому тілі. М*ясо та кістки... А ти що? Серце своє мені віддаси? Лиши собі Темної ночі, Темної вежі. Чорний чоловік Тихо йде. Я йду за ним, Я зробила свій вибір! До мене не лізь! Віддала себе натомість. Ти хочеш, щоб я зникла, Я знаю... Твоя любов давно вже стала Фікцією... Темної ночі, Страх відскакує від стін. Тьма всередині-назовні. Та вона мене не придушить А ти що? Серце своє мені віддаси? Лиши собі...
2021-02-21 06:13:28
4
0
Інші вірші поета
Янгол в обмані Снігова Королева Собор Серія: Чорне та біле
Інші поети
Janocska
@Janocska
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15684
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10924