Буденність
Проходить час, проходять дні, нічого не змінилось навкруги. Повсюди ті же лиця , ті же люди, буденність стала навкруги життя. Немов ілюзія накрила пилиною, затьмарила очиська всіх людей. Усі живуть, як алгоритми, як механізми чужих рук. Шкода не зупинити цього алгоритму, Не зрушити безсмертний механізм. Той механізм, що править людством, той механізм буденності життя.
2020-08-08 12:30:36
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Буденність завжди буде , тільки від нас залежить якою саме ми її захочемо собі бачити )
Відповісти
2020-08-09 18:47:21
1
Игорь Демин
Я в этом стихе четко увидел свою жизнь. Автор настолько ярко передал мой внутренний мир, что просто , Браво!! Действительно, люди пользуются другими людьми , как неким механизмом для достижения своих целей. Браво, автор, браво!
Відповісти
2020-08-10 03:43:50
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4243
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1790