Six feet under
ʏaʏa
Aide-moi Mes pensées sont en amas La brume m'attire vers le bas Soudain, je me rappelle de toi Ne reviens pas Ça n'y changera rien J'aurais aimé te croiser en chemin Pour toi je ne suis plus là Notre amour était si profond Plus profond que mes pensées Si profond que je m'y noyais Je flottais sans toucher le fond Si notre tombe est arrosée par la pluie Des roses pousseront-elles ? Mais maintenant tu es avec elle Et moi je t'attends sous la pluie ~16 juin 2020.
2020-10-19 10:28:46
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ʏaʏa
@Alaska oui je l'adore ♡
Відповісти
2020-10-19 10:29:46
Подобається
J'aime Les cookies
C'est magnifique ❤❤
Відповісти
2020-10-19 10:30:08
1
ʏaʏa
@J'aime Les cookies merciii ♡
Відповісти
2020-10-19 10:30:30
Подобається
Інші вірші поета
Next to u Parce que c'était lui Rose video games
Інші поети
GannMorgana
@GannMorgana
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12993
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12025