La pluie tombait
ʏaʏa
La pluie tombait et elle songeait Assise sur la berge, dans la nuit étoilée Rien ni personne ne pouvait la déranger La pluie tombait et elle rêvait Souvent, elle pensait à lui Elle pensait à elle Mais il n'était que son ami Et elle, comme elle était belle Dans la nuit étoilée, une âme se questionnait Sur ses sentiments, sur le monde et la paix Mais lorsqu'on a l'âme d'un rêveur Il est difficile de trouver le bonheur.
2023-04-10 19:54:16
2
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Perdix
T'aime bien les poèmes sur la pluie n'empêche (Et j'approuve, ça met dans l'ambiance)
Відповісти
2023-04-10 20:04:34
1
ʏaʏa
@Perdix merci bcp !
Відповісти
2023-04-11 14:06:14
Подобається
ʏaʏa
@Perdix (j'adore la pluie)
Відповісти
2023-04-11 14:06:23
Подобається
Інші вірші поета
J'aimerais Des étoiles Vienne envie
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Uina Ku
@mayor_hija
Hanna Mad
@Hanna_Mad
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1932
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7506