il y avait quelque chose
Il y avait quelque chose dans ses yeux Quelque chose dans ses cheveux Qui la rendait si belle Et moi, j'étais jalouse d'elle Elle était chouette, l'amie gentille, l'amie d'enfance Celle qu'on aimait, qu'on invitait à la danse Elle dansait comme une déesse Si belle sous ses tresses Elle avait tout ce qu'elle voulait Et moi je l'adulais Mais j'étais jalouse de ses traits De sa popularité Je voulais être comme elle Mais j'étais celle sur le côté Et quand elle me parlait Je me sentais si chanceuse Elle avançait vers moi et Je devenais silencieuse Elle était belle dans ses paroles Belle dans sa bonté Pour moi c'était une idole La perfection incarnée Et puis un jour Elle est partie se promener Elle a trouvé l'amour Et il l'a tué
2022-10-08 15:49:06
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
ʏaʏa
@Kotodama merci c'est gentil !
Відповісти
2022-10-10 20:54:23
1
Perdix
Wow, j'adore ! Les vers sont super bien tournés et la fin m'a fait l'effet d'une claque en pleine face !
Відповісти
2022-10-11 05:46:55
2
ʏaʏa
@Perdix Mercii ça me touche beaucoup que tu aies eu une telle impression !
Відповісти
2022-10-12 05:54:20
2
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10921
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8378