خيانة النفس
أحيانًا يَتوه أي منا عن نفسه و يخونها، فلا يعلم من صاحب الصورة المكونة أمامه على المرآه، لا يعرف حياة من هذه. من هذه؟ أهذه أنا؟ هل هذه الملامح الباهتة ملامحي؟ أين تلكَ الملامح الجميلة التي كنتُ أتحلىٰ بها؟ هل يراني الناس كما أرىٰ نفسي هكذا؟ أين تلك العهود التي قطعتها لنفسي للتغير للأفضل ؟ أين ذلك العهد الذي قطعته للقدير بالتقرب ،بالتغير ؟ لقد خنت نفسي ، في الواقع أشعر أنني أفقد  نفسي مجددًا، خنت ذاتي ونفسي، أنا لستُ هكذا بتلك الملامح المخيفة. كل شيء جميل يليقُ بي قد  فقدته خنته . أشعر أنني أفقد كل شيء جميل بي ولا أعلم كيف أصبحتُ هكذا. ولكني على يقيٍن تام أنني لم أكن هكذا في بداية الأمر.
2020-07-23 23:34:44
4
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5953
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12580