ခ်စ္ရပါေသာ အသြင္ ချစ်ရပါသော အသွင်
Yashika
နှစ်ဉီးနှစ်ဖက် နာကျင်မှုတွေကို သက်သာစေဖို့ သုံးယောက်မြောက်ဆိုတဲ့ သူကလည်း လိုအပ်တယ်..... သူက တစ်စုံတစ်ယောက်ကို ချစ်ခြင်းမေတ္တာတွေနဲ့ ပျော်ရွှင်စေမယ်လို့တော့ ထင်မိတယ်.... ဒါဆိုကျန်ခဲ့တဲ့ တစ်ယောက်ကရော.... #Yashika နှဈဦးနှဈဖကျ နာကငျြမှုတှကေို သကျသာစဖေို့ သုံးယောကျမွောကျဆိုတဲ့ သူကလညျး လိုအပျတယျ..... သူက တဈစုံတဈယောကျကို ခဈြခွငျးမတ်ေတာတှနေဲ့ ပြျောရှငျစမေယျလို့တော့ ထငျမိတယျ.... ဒါဆိုကနျြခဲ့တဲ့ တဈယောကျကရော.... #Yashika
2020-10-19 05:22:11
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
min nyi Lar
ဘယ်ကနေဆက်ဖတ်လို့ရလည်း
Відповісти
2024-02-12 13:36:33
Подобається
Marki Guuu
သာသာရေချစ်ရပါသောအသွင်လေးကဆက်မတင်တော့ဘူးလားရှင့်စောင်​့မျှော်နေပါတယ်နော်သာသာကwattpadမှာရောမတင်ဘူးလားရှင့်အမြဲတမ်းမျှော်နေပါတယ်နော်😊😘😘🥰
Відповісти
2025-07-13 18:02:41
Подобається
Інші категорії
Для дітей Вірші до свят Пейзажні Любовні Ода Гумористичні
Інші поети
Opinions Discuss
@Opinions_Discuss
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524