І біжуть ті московити
Яна Шинко
І біжуть ті московити У свої хати на болотини. І ревуть та бісяться Бо українці тішаться! Залунали, загули Ці слова про волю. Зарождались, зацвіли Квіточки у полі. Обізвався й чорнозем, Подарувавши, бульби. А ті тваринки без проблем Доставляють пульки. Поки в них москва горить, Стоять на кордоні сітки. НАТОвський комар їх дім бомбить, Лишаючи великі дірки. А лелека із-за хмар скинула гармату. Наші воїни в руках, тримають наші фронти. А ті хрюкають в кущах, матюкаються від шоку й болі. «Боже пАмАгІ, ну, я ж хАрОшИй вОІн!» І біжуть ті московити У свої хати на болотини. І ревуть та бісяться Бо українці тішаться!
2023-10-13 04:58:24
1
0
Інші вірші поета
Незламність Вузол без кінця Зимова таємниця Самотність губить життя
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Khadeejah_Mansur_
@Khadeejah_Mansur_
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15460
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5698