На вічну пам'ять...
Оксана Климко
Живеш життя і кожним днем радієш, Будуєш плани і про щось ще мрієш... Та враз одна подія все стирає, Усе темніє і довкола завмирає... І ти не можеш зрозуміти,ну для чого? Ну що він, Господи,зробив тобі такого? За що ,його,від нас ти забираєш, Усю сім'ю в сльозах ти залишаєш... Та потім заспокоюєш себе,що він, від нас, у кращий світ іде. Його зустріне батько й обійме, І за собою в вічність поведе. Та якось важко це збагнути, Не можеш горе це забути, І все чекаєш,що прийде І усміхнеться й обійме... І пройде ще багато часу і пролетять роки... Та в пам'яті завжди ти будеш, В серцях ти будеш навіки. Ти знай,тебе всі пам'ятають, І мати плаче,брат скучає, Всі рідні хочуть повернути, Й не можуть друзі всі забути. Хай лебединим пухом буде тобі земля, І вічним і щасливими на небесах життя.
2021-03-25 12:32:29
4
0
Інші вірші поета
З Прийдешнім Новим Роком! Коханці. Навіщо ми страждаємо?!.. Над прірвою.
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5718
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2377