Потріскані стіни
Марія Відьма Дергача
Потріскані стіни, Затягнуті рани. Це місце, де колись бували, В майстерню ката переобладнали. Тіло повільно опускається додолу, Пенопласт прикрашає дорогу. Ми розбиваємось на друзки, Перезавантаження неможливе, Мозок не витримає погрузки, Свідомість-це лише облуда, Сьогодні є, а завтра, вже не буде. Мій погляд чіткість втрачає, Голос німіє, Горло стискає. Вірус підступний файли стирає. Хто я, вже не пам'ятаю, Білі плями, екран моргає, Екран погас. Мене вже немає. Процесор згорів, Будинок палає…
2020-10-07 04:17:44
2
0
Інші вірші поета
Горить! Туманні вулички Гармонія Я повертаюся
Інші поети
vlusya
@vlusya
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3110
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1780