Крила
Виктория Клыкова
Я чекала на тебе довго, Крізь світи і незліченний час. Я просила хоч трохи турботи, Та отримала холод в очах. Ти зламав мої зранені крила І не дав долетіти до мрії... Що ж тоді я почути хотіла? І чи треба довіряти словам? Хто допоможе здійнятись з колін, Так, щоб очі горіли бажанням? Хто допоможе прийняти себе Після років жорсткого знущання? Я не знаю як вірити людям. І не знаю як бути собою. Я боюся підняти маску, Що зрослася навічно зі мною...
2019-12-11 21:33:43
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Alis Tulupa
Класс
Відповісти
2019-12-14 20:03:37
1
Alis Tulupa
😍😘
Відповісти
2019-12-14 20:03:47
1
Виктория Клыкова
@Alis Tulupa спасибо 😊
Відповісти
2019-12-14 20:46:22
Подобається
Інші категорії
Любовні Вірші в прозі Привітання Історичні Для дітей Радісні вірші
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
GannMorgana
@GannMorgana
HIRONDELLE .
@ptite_hirondelle
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10902
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
5
1619