Сколки райдуги
Ніч. Темна-темна ніч. Із зоряних віч сльози капають. Дощ. Цей вогненний дощ, Незбагненне щось - сколки райдуги. Ніч. Дощ. Сколки райдуги. Там, Де небесний Храм Виграва орган колисковую. Біль. Мій забутий біль Серце рве навпіл, душу сковує. Там - біль. Мій забутий біль. Ти. Де тебе знайти? У які світи шлях проляже мій? Сон. Ти - мій давній сон, Мій казковий сон - мрії зоряні. Ти - сон, Мій казковий сон. Лиш Знаю - ти не спиш. Ти як я не спиш, зорі слухаєш. Спів. Нас єднає спів, Зоряних світів тиха музика. Лиш спів. Нас єднає спів. Час, Що покликав нас, Обірветься враз в серці раною. Ніч. Тільки темна ніч Скотиться із віч сколком райдуги. Час. Ніч. Сколки райдуги...
2020-11-05 11:15:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2662
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1786