В.С Высоцкому
Пусть обвинят меня в подражании, Пусть скажут: «Тоже мне, поэт... Перо взял и в упоении Писать пытается портрет». Пусть неуклюжим мой будет стих, Напрасными творенья муки, Но не напрасен вдохновенья миг: Спою пусть хрипло, но не ради скуки. Равнодушие, как сталь оков, Сжимало долго нас, Виденье сладких снов, Прогнал дерзаний час. Очнувшись, мы удивились: «Как долго длился сон!» И гневно возмутились: «Как мог окутать он!» Вдруг среди мёртвой тишины Возник гитары звук, Напомнил он обрыв струны И сердца прощальный стук. Вы слышите странный шум? Неужто так громко наши сердца стучат? Нет! Это цокот копыт — Это буря сюда летит, Это кони сюда спешат — Кони ищут своего седока... (Что ж, он и впрям здесь лежит...) Эй, смелей! Хватай за узду, Потяни за бразды — Испей чистого воздуха, Захмелей от быстрой езды. Ну что же вы!.. что же вы... Аль боитесь, что кони вас унесут, О крутой обрыв лоск сотрут? Что ж, тогда уйдите с пути, Дайте вон тому пареньку пройти, Дайте шаг ему сделать свой, Может быть, — главный, Может быть, — роковой.
2024-07-19 17:12:17
0
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3394
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5740