vibe
Поліна Богаєвська
мне холодно без твоего тепла. без согревающего шепота на ухо глупых мелочей, без одобряющего возгласа, без хохота, без белых полусогнутых плечей. мой город безымянных утопает в дымке, мне страх связал петлю под потолком, здесь холодно, сижу с плитой в обнимку. исчезну. буря белоснежная неспешно накроет тело вязким полотном. так зыбко… выживу? пришлю письмо с приветом. раскрой, прочти, смущенно улыбаясь, хоть холод мне все руки обглодал, ты засияешь, ярко заискришься, в моей душе устроят чувства бал, в сердцах исполнят свой прощальный танец… 03.12.2020 12:43 am
2022-12-17 12:49:41
0
0
Інші вірші поета
Я (Романтика) Я плакал. Густаву Ару Разбуди меня в 4:20 Мама. Лизе Уомак
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
ulia_sapphic
@ulia_sapphic
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3224
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12574