ПОВЕРНИ доДОМУ
(18+)
я загубилася посеред трав, тої високої розлуки малою кричала що є сил, ніхто не чув, ніхто не йшов, а потім прийшов вітер і скосив наскрізно звуки. оглохла, стала мовчазна, переплітаю тепер кров, і та змінилася, заграла новим барв'ям у барі¹, тепер просилися вже самі трави мене привить, в'язалися зашморгом на в'язах² багнопелени і... не було чим крить. чим дужче опиралася, то більше їх прилипало, під шкіру струп'ям³ заповзало і залишалося там, мучачи кожен нерв своїм рухом, будуючи новий штам⁴ паразитів громіздких, так, що не хватало лих. так і жила, коли колола сосна, ховала зір, бо то не є звір і йшла наперекір своїй самотності, щоб впевнитися, що не зникла. із людьми ж воно простіше, притерся і ніби свій тільки от думка «тішить»: «приміряй лиця, але обабіч стій.» вдавати гарно, мабуть, заодно і брехати — можна, можна тебе, сите дитя, колихати? — можна. я вб'ю тебе, си чує мене? сич чує, та через ніздрі свист дуне і нагадає про колиску-смерть, і погляд карочорних очей впер, і циганка проходить, кашлюка, хусткою "цвітастою" поколиха: «забула, — каже. — коріння, падлюка і страху-совісті вже не зна!» і спочило курище⁵ уповні розгорнутих дум, я йшла вогнем стомлених вулиць як той пастух все шукав білих овець, яких розгубив у полі, яких і забрати назад додому забув. де мій дім? де моя вічна стома? де похилена груднина із соми? моїм верховіттям була природа і той галас прийшов, відновилися звуки-стуки-грюки, зібралася любов навколо мене, охопила стан, пустила нашкірки струм — природа повернула до первородних колінних струн. © Мелica бар¹ — позасистемна одиниця виміру атмосферного тиску, яка приблизно дорівнює одній фiзичнiй атмосферi. в'язи² — тильна частина шиï, шийні хребці струп'я³ — шкiрка, яка вкриває поверхню або краï рани, що загоюється. штам⁴ — у мікробіології чиста культура мікроорганізмів, виділення з середовища, яку використовують для виготовлення вакцин і сироваток. курище⁵ — прозорі випари, рух який ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь. #поезія_поза_правилами а тутечки декламація: https://t.me/kaposnitsa/4
2021-07-21 09:07:19
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4853
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1938