па|губний

virvechka

цей світ мертвий у ньому все вищерблено як атракціон безглуздого цирку він немає більш затишної ніші ніж тортури повітря тяжкі бетонні уламки гора мотлоху і асфальтований страх покидає знаряддя праці мене як інших не існує все розчиняється від доторку в прах коли вода терпка і безглуздий потік думок стаю у куток, де осоружні стіни зі щебеню давлять до землі сьогодні ти ж и в и й? прикидаєшся совою подрібненим камінням купа справ купа дат купа назв придумані до мене і які не потрібні щоб забути а лиш очевидність хоч розум скутий я не права я не маю думки мене покинуло слово відсьогодні виколоті обломки я подарую в конверті з нарисом літака стукни по кнопці навроч косяк птахів які поклюють худорляві ключиці які товстіші за спиці мого вигаданого життя просте ревище звуків остудить мій мозок стадія манії перейде в осаду і знов прекрасне ява увірветься на крихкі грані [я т в о я]

2022-11-11 23:19:22

4

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5977

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9482