па|губний

virvechka

цей світ мертвий у ньому все вищерблено як атракціон безглуздого цирку він немає більш затишної ніші ніж тортури повітря тяжкі бетонні уламки гора мотлоху і асфальтований страх покидає знаряддя праці мене як інших не існує все розчиняється від доторку в прах коли вода терпка і безглуздий потік думок стаю у куток, де осоружні стіни зі щебеню давлять до землі сьогодні ти ж и в и й? прикидаєшся совою подрібненим камінням купа справ купа дат купа назв придумані до мене і які не потрібні щоб забути а лиш очевидність хоч розум скутий я не права я не маю думки мене покинуло слово відсьогодні виколоті обломки я подарую в конверті з нарисом літака стукни по кнопці навроч косяк птахів які поклюють худорляві ключиці які товстіші за спиці мого вигаданого життя просте ревище звуків остудить мій мозок стадія манії перейде в осаду і знов прекрасне ява увірветься на крихкі грані [я т в о я]

2022-11-11 23:19:22

Інші вірші поета

віяло занепад, як поклик душі стигматизація картина

Інші поети

Ден Щусь

@apocalipt_b

purple_ninja_dragon

@purple_ninja_dragon

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12361

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1385