Знайомство
Зовсім неочікувана зустріч
Не все так просто
Подорож у минуле
Забуті спогади
Не все так просто
Ранкові сонячні промені з усіх сил намагаються пробитися крізь фіранку моєї кімнати. Ззовні мого кокону тепла субота.
Мій ніжний сон порушує самий противний звук і він не припинеться поки я не встану, не пройду половину своєї кімнати і не відключу його.
Тому я вимушена покинути саме приємне місце і виключити будильник.
По дорозі я прокручую в голові минулий день і згадую все що було, на моєму лиці з'являється легка усмішка.
Після звичних ракових процедур я обираю одяг який одягну на сьогоднішню прогулянку. Мій вибір зупиняється на: джинсах скіні, футболці з зображенням Ейфелевої вежі, та джинсовій куртці.
Після цього прийшов час сніданку, в холодильнику я знайшла йогурт, тому вибір був очевидним.
***
Я дивлюсь на екран телефону, де висвітлюються цифри які мене дивують, вже 18.00 година. За всіма розмовами і спогадами я й не помітила як пройшло  майже 6 годин. Ми вирішуємо піти в кафе на піцу і трохи перекусити.
Катя вже здружилась з одним з друзів Саші, Андрієм. Я за неї рада. Вони сіли разом, я ж примостилась біля Саші, але неочікувано для мене біля нас завалився ще й "репер". Як же він мене нервує, всю дорогу пробував підколоти мене, але не тут то було, я вмію відповідати. Навпроти нас сіли Влад і Женя.

Ми ще не встигли зробити замовлення, як в мене задзвонив телефон, на екрані висвітилось " Сонечко".

- Вибачте мені потрібно відповісти.-Промовила я і в цю ж секунду обидва хлопці, що сиділи поруч зі мною заглянули в мій телефон і змінились в лиці.

-Добре, але що тобі замовляти?- Запитала Катя.

-Вибери щось, я все з'їм.

Я вийшла з закладу щоб відповісти на телефонний дзвінок. Це телефонвала моя подрушка Соня, а Сонечком вона була підписана з якихось вже забутих мною причин. Ми давно не спілкувались, тому для мене це було важливо. Поговоривши 10 хвилин і пообіцявши зателефонувати ввечері я поклала трубку і направилась назад до друзів.

-Ти не говорила, що в тебе є хлопець.-Промовив з якимось сумом Сашко.

-Ну по перше ти мене про таке не питав, а подруге з чого ти взяв що він в мене є?

-Хіба це не він телефонував?- на лиці в мого друга змішались якісь не зрозумілі для мене емоції.

-Ні, це була моя подруга Соня.- Лице Саші прийшло до нормального стану і навіть стало якесь радісніше.

-Звісно, як в такої як ти може бути хлопець, хто на таку як ти поведеться взагалі, навіть не розбираєшся в справжній музиці.- Саймон проговорив це грубо, на секунду стало навіть трохи образливо. Олександр глянув на нього грізно, хоча я цього не помітила, бо була трохи в шоці, таке мені говорять вперше.

- Те що мені не подобається твій так званий реп, ще не говорить про те що в мене поганий смак в музиці, просто навчись нормально читати його і тоді поговорим.- я швидко знайшла що відповісти цьому ненормальному, як можна так говорити з тим кого ти зовсім недавно знаєш.

- Мої треки всім подобаються такщо заспокійся, а якщо тобі щось не подобається то це твої проблеми.- Пробубнів репер. Всі вже давно затихли, за сьогоднішній день вони вже зрозуміли що нема сенсу нас розбороняти, всерівно нічого не вийде.

- Якщо мої слова тебе зачепили то це вже означає що хочаб трохи, але ти в собі не впевнений. А треки твої не всім подобаються, а тільки тим хто не знає що таке хороший реп.

-Ніби ти знаєш!- В його очах з'явився вогонь, а це значить що я його не слабо зачепила, та здаватись я не збираюсь.

- Повір знаю, деколи і сама читаю, просто не хвастаюсь цим.-Навколо в усіх очі стали більшими, напевно такого ніхто не очікував.

Принесли наше замовлення і ми з Саймоном переключились на їжу. Тепер вже ніхто не говорив окрім Каті з Андрієм. З них дійсно може вийти не погана пара.

Після прекусу "репер" запропонував цікаву ідею.

-Слухай раз ти така самовпевнена в собі і своєму репі, давай позмагаємось.-З підозрілою усмішкою запропонував він.

-А давай, тіьки от де і як?

-Їдемо в клуб і влаштуємо батл, публіка вибере переможця.

-Я зазвичай не ходжу в клуби але зараз я згідна, аж дуже сильно хочеться побачити твої сльози і розчарування.

- Розмріялась. Добре, сідайте, в машину їдем.

Ми приїхали до дуже крутого клубу, тут була черга і я вже думала що прийдеться довго чекати, ще й не факт що нас впустять, тут є дрес-код і я дуже сомніваюсь, що ми вдягнені так як треба.

Та коли ми вийшли з машини, то не пішли ставати до всіх хто вже довгенько чекає того моменту коли зможе відірватись від всіх проблем, що є і потанцювати, трохи випити і можливо навіть з кимось познайомитися.

Хлопці попрямували прямо до входу, а ми з Катьою нічого не розуміючи поплелися за ними. 

Насправді я вже не раз була в цьому клубі, та не хотіла щоб про це знав Саймон, ще не час. Я впевнена що він буде шокований коли дізнається як я з пов'язана з цим місцем.

На вході Сай говорить щось охоронцю і нас пропаускають, я давно тут не була, навіть почала забувати це місце.

Ми підходимо ближче до сцени де царює добре знайомий мені діджей. "Репер" хоче домовитись з ним про батл який буде між нами.

-Хей Бум!- Саймон махаю рукою до Марка і той йому відповідає тим самим, і одразу проходить поглядом щоб дізнатись хто ж прийшов з цим крутеликом, та коли його погляд доходить до мене на його лиці з'являється неприховане здивування, він намагається щось сказати та в нього нічого не виходить.

-Привіт, братику!- Я плавним рухом руки вітаюсь. От тепер дійсно всі шоковані, навіть Сай нічого не говорить. А що він може сказати, звідки він міг знати, що найпопулярніший діджей міста, мій брат. Я з 10 років відпочиваю в клубах, і ні не думайте, це завжди проходило культурно, всі знали хто я і до мене не лізли, та коли мені стукноло 16, хлопці трохи старші за мене почали до мене приставати до мене і це було з кожним разом все тяжче контролювати, тому я перестала відвідувати такі місця.

- А зараз дуже довгий трек, кайфуйте народ, скоро це буде справжній хіт!- Після цих слів Марк спустився до нас і обняв мене, та це й не дивно, останнім часом ми майже не бачимось. - Що ти тут робиш і звідки ти знаєш цих хлопців?

- Ти не впізнав Сашку?- Він теж знає його, але як і я бачив дуже давно, тай вони не були друзями, ми для нього були трохи малими і внього були інші друзі.

-Чекай якого Сашку?

-Ну з села, це ж був мій найкращий друг.

- Ааа точно, а я скільки раз його тут бачив, ніяк не міг зрозуміти чому його лице мені таке знайоме. Окей ти знайшла старого друга, як я розумію ви з одного навчального закладу, але чому ти тут?

- Мене дістав оцей- я показую на Саймона-,а я дістала його і він вирішив що найкращим виходом буде батл.

- Ой це ти дарма-брат звертається до Сая- але якщо так хочете то я не проти.-Марк усміхнувся, ще раз обняв мене і сказав що він не сомнівається в мені.

***

-Отож друзі, я надіюсь ви добре розігрілись, а тепер будь ласка розійдіться так, щоб в центрі залу утворилась арена, у нас РЕП БАТЛ!

Ми з "репером" попрямували в центр залу. Для мсене таке не в новинку, раніше я вже приймала участь в такому і не мала жодної поразки.

-І так зліва у нас "МС Мальвіна", а з права "МС Сай", підтримайте будьласка оплесками наших героїв.



© Вілусік ,
книга «Коли проб'є дванадцяту».
Подорож у минуле
Коментарі