І мріяти тяжко...

Виктория Коваль

І мріяти тяжко,і зовсім не хочеться бути. Життя немов стежка-тернисте й болюче сповна. І як би мені не хотілось забуть твої руки, Я знов тебе п'ю до дна. І посмішка твОя мені пропалила легені А наші зап'ястя танцюють по місту вальс Та через сотню миль ти знову приходиш до мене І очі мої ти підіймаєш до неба Шоб знов говорить про нас.

2020-03-29 20:30:32

Інші категорії

Сумні вірші Любовні Пейзажні Для дітей Вірші до свят Подійні

Інші поети

Jenn

@Jenna_Jeanne

BON BON

@bon_bon_c0xu

Brisée 彡

@Reinrim

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

16010

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11417