Колись твої руки...
Вер Веріґо
Колись твої руки Були мені силой, Колись твої очі Були моїм димом. Я думала вічно, Що ти будеш поряд. Я мріяла ніжно Про твої долоні. Тоді коли сніг, Розтавав, і мов пісня, Він линув до тебе, Мов ніжне намисто. Ті сонячні дні, Що пройшли, я полину За ними піду У зелену долину. Ти зоряна сила, Ти моє життя, Ти ніжная мрія, Забрав ти буття!
2018-02-24 14:43:33
11
0
Інші вірші поета
Сизокрилий мій орел Відчуваєш? Химерна посмішка сяйнула на обличчі... Страшно
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Ms. Nothing
@ms_nothing
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1786
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9064