Портери були ідеальною сім'єю, яка жила в громаді за межами Елінда, штат Сібос. Ідеальне життя родини розлетілося, як картковий будиночок в одну мить. Кожен новий виток цієї історії лише оголює страшну правду, яку неможливо прийняти до останнього. Їх застрелили. Тріша Портер, вчителька літератури та її 19-річний син Барт, померли від отриманих травм. Молодший син, Ян Портер - вижив.

   "Я думаю: Боже мій, він застрелив усіх нас трьох!" - сказав Ян.

                             🩸   🩸   🩸

   Елінд, 10 грудня 2004 рік. Сильний снігопад затягував все сильніше... У цьому холодному, білому світі, здається, навіть, що галас вулиць стихає, і є тільки тиха музика вітру і спокою, що пробігає по кімнаті.

   Лізі Еванс сиділа на своєму інвалідному візку за столом на кухні. Вона дивилася на свого коханого чоловіка Джона Еванса, який стояв перед нею із покаянним виразом на обличчі. Але навіть його присутність не могла зупинити сльози, які котилися по її щоках.

   Її серце боліло так сильно, що вона відчувала, як воно зупиняється на мить, а потім починає битися ще швидше. Жінка дізналась, що він зрадив їй.

   Вона замислилася над усіма тими моментами, коли вони разом сміялися, кохалися, мріяли про майбутнє. І все це, здається тепер, пустими словами, пустими обіцянками.

   Лізі зітхнула та поглянула на Джона. Вона хотіла просто встати зі свого візка і піти геть, але не могла. Вона була залежна від його допомоги й відчувала себе беззахисною.

- Будь ласка, давай поговоримо... - в голосі Джона був відчутний відчай.

- Про що? - обурилась Лізі. - Що ти хочеш почути? "Звісно Джоне, я пробачаю твою зраду, в цьому немає нічого страшного, так же всі роблять!" - її голос повний розчарування. - Чи що?!

- Ні... - чоловік опустив голову.

- Ти пам'ятаєш, коли в останній раз дарував мені квіти? - вона говорила з сумом у голосі.

- Не пам'ятаю...

- Коли в останній раз говорив, що кохаєш мене?

- Не пам'ятаю...

- Коли в останній раз залишався на ніч і засинав разом зі мною?

- Не пам'ятаю...

- Коли ми взагалі проводили час разом?

- Рік назад... - його голос прозвучав приглушено.

- Саме так. - жінка промовила це з почуттям безсилля. - Зараз немає сенсу про щось говорити.

   Джон підійшов ближче до неї і взяв її руки в свої.

- Пробач мені, будь ласка... - промовив він, не зводячи з неї очей.

   Лізі замовкла і дивилася на нього, не відповідаючи на його слова. Її серце ще раз зупинилося, вона знову зітхнула.

- Чому ти це зробив? - з її очей, новою хвилею полелись сльози. - Тому, що я інвалід? Чи тому, що я не можу мати дітей?

- Боже мій... - йому було бридко від самого себе, йому було боляче від її слів, йому боляче від того, що він змусив свою кохану дружину так про себе думати. - Не говори так... Прошу, Лізі...

- Тоді чому?! - її голос зірвався на крик.

- Я... Я не знаю... Я був п'яний... Не розумів, що роблю...

- Ха! Не розумів! - вона посміхнулася. - Зате чудово розумів куди потрібно пхати свій член!

- Лізі... Пробач мене... - він обняв її.

   Вона не знала, чи їй можна знову довірити своє серце чоловікові який зрадив, чи можна знову повірити йому. Але одне вона знала точно - вона не зможе продовжувати жити з ним так як раніше. Лізі забрала свої руки з його обіймів і тихо сказала.

- Мені потрібен час, Джоне. Будь ласка, дай мені час подумати.

- Добре... - чоловік відійшов від неї.

                             🩸   🩸   🩸

   Даунінг-стріт 10, район Діед, детективне агентство "Вершники". Бейтс Бекхем сидів на дивані та безцільно переглядав канали телевізора, поруч із ним на м'якому кріслі сиділа Донна Мур та читала газету.

- Жахливо... - вигукнула дівчина, зупиняючись на статті в газеті.

- Що жахливого, дівчинко? - запитав мисливець.

- Сім'ю з трьох людей застрілили... - сказала Донна, показуючи статтю.

- Жах, справді... - відповів Бейтс без життєво.

- Але, молодший син, Ян Портер вижив. - проговорила далі Донна.

- Щасливчик.

- Бейтсе! - дівчина схопила подушку, яка лежала на кріслі та кинула в нього.

- Та що? – сказав той ловлячи її. - Йому і справді пощастило. 

   Раптом задзвонив телефон. Бейтс з пригніченим виразом обличчя підійшов та поспішно взяв трубку, зітхнув і підніс її до вуха. Чути було лише тихе ридання з іншого кінця лінії, але він впізнав свого друга Джона в цьому звучанні. В його голосі був відчутний явний пронизливий тон, якого Бекхем ніколи не чув. Здавалося, що Еванс був на межі занепаду.

- Що сталося, Джоне? - занепокоєно запитав Бейтс, збираючись з духом і намагаючись зрозуміти, що трапилося з його другом.

- "Я скоїв поганий вчинок." - відповів Джон з дуже приглушеним голосом, який свідчив про його внутрішній біль.

- Він мене якось стосується? - запитав мисливець з трохи роздратованим тоном.

- "Ні..."

- Тоді страждай мовчки. - Бекхем різко поклав трубку, відчуваючи невідому йому нервову напругу.

   Проте, телефон знову задзвонив, і тільки Бейтс відкрив рот щоб запитати, що сталося, як почув тільки тихий плач Джона. Він відчув, як його серце стислося.

- Що сталося, Джоне? - запитав він ще раз, здійснюючи останню спробу з'ясувати, що насправді відбувається.

- "Я зрадив Лізі" - випалив той, нарешті розкриваючи свою таємницю.

- Зачекай, що? - перепитав чоловік, він був здивований та шокований.

- "Можна я приїду до тебе?" - в його голосі був відчутний відчай.

- Звісно. - відповів Бейтс, але його розум був занурений у думки.

   Після того, як чоловік поклав трубку, Донна запитала:

- Що таке? Хто дзвонив?

- Джон... Він скоро буде. - відповів він, намагаючись зібратися з духом.

- Разом із Лізі? - запитала дівчина з цікавістю.

- Ні... Цього разу він приїде один. - сказав мисливець і знову опустився на диван, занурившись у своє.

- Чому? Вони, що, посварились?

- Щось типу того. - тихо відповів той.

                             🩸   🩸   🩸

   Бейтс та Донна сиділа за столом у вітальні, чекаючи на Джона, який повинен був прийти на обід. За вікном падав сніг, і легкий вітерець колихав гілки дерев. Бекхем нахилився, щоб подивитись на годинник який висів на стіні.

- (Він має прибути будь-якої хвилини.) - подумав мисливець, і знову втягнувся у свої думки.

   Мур сиділа в тиші із задумливим виразом на обличчі. Напруження було відчутно в повітрі, ніби щось важливе мало статись.

   Двері відчинились, Еванс з'явився в квартирі. Його крок був тихим та незвично повільним.

- Привіт... - сказав він і сів за стіл.

   Бейтс та Донна бачили на його обличчі виражену сумну міміку, яка говорила більше ніж будь-які слова.

- Привіт, як справи? - спитала в нього дівчина. - Як там Лізі?

   Після запитання про Лізі, Джон мовчки відвернувся від них. В його очах загорілися сльози, які почали повільно котитися по його щоках. Він намагався стримати їх, але не зміг. Серце стиснулось в грудях, а душа затремтіла від болю. Чоловік знав, що Лізі була його істинним коханням, але його вчинок зруйнував все їхнє життя разом. Він зрозумів, що вже ніколи не зможе бути щасливим без неї.

- Що таке, Джоне? - Мур здивувалася такій редакції. - Щось із Лізі? Чому ти мовчиш? - вона глянула на Бейтса, але той лише знизив плечима.

- Я... Я нікчема... - тихо сказав Еванс. - Я просто жахливий чоловік.

- Що ти таке кажеш! - обурилась Донна. - Я не думаю, що твоя...

- Вона вже не моя...

- Що?...

- Я їй зрадив. - зізнався Джон. - Я. Їй. Зрадив. - повторив він, ще раз переконуючи себе, що він мерзотник.

- Що?! - дівчина ще більше розлютилась. - Як ти тільки міг?! Лізі така чудова! Вона так сильно кохає тебе!

- Я знаю! Я все це чудово знаю!

- Хто вона? - раптом запитав Бейтс дивлячись на нього.

- Хто?... - перепитав чоловік.

- Та жінка з якою ти зрадив...? - останнє слово він вимовив з огидою.

- Ем... О... Її звали Тріша Портер, вона вчителька літератури... - відповів він.

- Тріша Портер? - дівчина виглядала здивованою, вона схопила ту газету яку читала ще зранку.

- Що таке, дівчинко? - поцікавився мисливець.

- Її вбили! - вигукнула вона.

   Джон та Бейтс дивилася один на одного, їхні  очі були широко відкриті, на їхніх зморшкуватих лобах було видно, що їм важко зрозуміти те, що щойно сказала Донна.

- Як? Вона мертва?! - шоковане обличчя Еванса говорило само за себе.

- Так! - відповіла Мур. - Про це пишуть у всіх газетах! 

- Дай мені! - Джон забрав з рук Донни газету та зачитав.

  "Три постріли" - так починається стаття про жахливу трагедію, яка сталася в районі білих комірців Sugar Land в ніч на 10 грудня 2004 року. Тихе місце, де всі знають один одного і в якому ніхто не думав, що станеться щось страшне, раптово перетворилося на місце злочину.

   Сім'я Портер жила в цьому районі і була добре відома в цих краях. Але того вечора щось сталося, що перевернуло їхнє життя догори ногами. Три постріли забрали життя Тріши Портер та її старшого сина, Барта Портера. Молодший син, Ян Портер зміг вижити після поранення.

   Поліція прибула на місце події відразу після того, як сусіди почули постріли. Проте злочинцю вдалося успішно втекти..."

- Як так?... Я ж тільки вчора її бачив!

- Ну знаєш... - почав Бекхем. - Враховуючи чому ти її вчора бачив... Не дуже приємний спогад, я тобі скажу.

- І справді...

- Хто б хотів їхньої смерті? - поцікавилася дівчина. - У неї були вороги? - звернулась вона до Джона.

- Та ніби ні, чесно я не знаю. - відповів той.

- Ти взагалі про неї нічого не знаєш, вона була просто жінкою на одну ніч, визнай це. - роздратовано сказав мисливець.

- Я розумію... - не підводячи голову сказав чоловік.

   Всі троє мовчали. Тиша перетворилася на густу стіну, яка стала все більш нав'язливою. Обличчя всіх присутніх видали стан розпачу, якби хтось сказав, хоча б одне слово, воно б звучало як гучний вибух у цій дивній атмосфері. Було чутно тільки монотонний голос телевізора який лунає по кімнаті:

   "Сьогодні було застрелено сім'ю Портер, яка складалася із трьох людей, двоє з них померли..."

   Бейтс, Донна та Джон встали з-за столу та підійшли ближче до телевізора.

   "Головним підозрюваним вважається - Джон Еванс, судмедексперт який працює із поліцією..."

- Що?! - шоковано вигукнув Джон.

- Дай послухати! - Бейтс збільшив звук телевізору.

   "По словам Яна Портера, Джон Еванс був останнім хто зустрічався з його матір'ю, Трішою Портер. Ось, як він це коментує:

- Я знаю, що він був у стосунках з моєю матір'ю перед її жахливою смертю! - гнівно вигукнув хлопець, його голос набирав оберти з кожним словом. - Він домовився щодо її вбивства, але тоді з'явилися ми, і той чоловік не мав іншого вибору, як застрелити нас!

   По словам поліціянтів, сім'ю було застрелено із пістолета який був власністю самої Тріши Портер..."

   Не чекаючи на кінець, Бекхем виключив телевізор, раптом задзвонив телефон Джона.

- Це Лізі... - він миттєво підняв трубку, і одразу почув занепокоєний голос своєї дружини. - Лізі? Що сталося?

- "Джоне, сюди прийшли поліціянти..." - відповіла вона.

- Що?...

- "Вони кажуть, що ти головний підозрюваний у вбивстві... Джоне, що ти зробив?" - тихий плач жінки розривав йому серце.

- Я... Я зараз приїду! - чоловік завершив дзвінок та обернувся до Бейтса. - Поліціянти вже у моєму домі.

- І, що ти будеш робити? - спитала Донна.

- Бейтсе... Допоможи мені довести, що я не винен!

   Мисливець мовчки спостерігав за Джоном, який був на межі злому від горя та відчаю. Його обличчя було напруженим, а очі заповнені сльозами. Бекхем знаходився у складній ситуації. Він був обурений тим, що Джон зрадив своїй дружині. Невідомо, що стало причиною цієї зради, але він знав Еванса досить довго, щоб бути впевненим, що його друг не здатний на вбивство.

- Добре, я допоможу. - погодився він, на що Джон полегшено видихнув.

- Дякую тобі.

                             🩸   🩸   🩸

   Тепер прийшов час ближче познайомитися із сім'єю Евансів.

   Джон Еванс, 49-річний чоловік і він є відомим судмедекспертом, який допомагає поліції в розслідуванні злочинів. Часто він працює з Бейтсом, що є його найкращим другим та колегою в агентстві "Вершники". Його характер описується як чесний, добрий, проте іноді він може бути холодним, що викликано особливостями його професії. Джон є розумним та має біле волосся. Він є чоловіком, який завжди готовий допомогти та підтримати своїх друзів та колег, а також зробити все можливо, щоб допомогти в розслідуванні злочинів. Джон є одружений на Лізі, а його чорні очі завжди відображають його внутрішню силу та рішучість.

   А тепер черга познайомитися із дружиною Джона.

   Лізі Еванс, 41-річна письменниця, яка спеціалізувалася на історичних романах. Кілька її книжок були опубліковані та здобули популярність. З народження пересувається в інвалідному візку через брак сил у ногах. Жінка має дуже добрий і наївний характер, вона всіх любить, але часто плаче ночами. Вона є близькою подругою Бейтса і знайшла спільну мову з Донною. Вона одружена з Джоном Евансом, який є найкращим другом мисливця. У неї кучеряве, каштанове волосся та блакитні очі. Незважаючи на фізичні обмеження, вона є творчою та талановитою письменницею.

                             🩸   🩸   🩸

   Всі троє зібралися та поїхали до будинку Евансів.