Минуле
ulia_sapphic
Минуле,як посохший букет, Стоїть і вже не пахне життям, Музика зіграла останній куплет, Ми так ніжно відтанцювали той балет, В твої очах давно все поховано, І струни порвано. Минуле викину,як екібану з твоїх роз, Були криваво-червоні,але не хватило доз, Горять вже запахом трави, Але прошу більше мене не трави, Любов,як сила так і слабкість Післясмак на губах несе в собі солодкість, Минуле - це попіл з палкого вогню, Не чекай,що скажу що знову люблю.
2021-01-09 18:35:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Airad
Минуле... Про минуле іноді важко згадувати, а іноді приємно. Вірш прекрасний
Відповісти
2021-01-09 18:45:33
1
ulia_sapphic
Дякую, цілком згодна
Відповісти
2021-01-09 18:55:18
Подобається
Інші вірші поета
Тарас Шевченко Щастя жінки Де ж той Новий рік? Навушники
Інші поети
Ульяна
@yulianna_bakulina
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1184