Слова
Романія Мороз
Колись любила я гратись з словами, Писати листи, прозою матись. Любила я високо з ними літати, Брати з собою, до всіх промовляти. Любила я з ними гуляти по світі, Співати птахам, молитись щомиті. Любила щиросердечно бажати утіхи, Щоб все на землі стало привітом. Любила я вірити з ними у диво, Бажати добра і віри цьому світу. Любила я бачити радісні дії, Які з паперу впадали в хмарину... Та миті проходять, проходять і числа, Проходить все, про що писати хотілось. Натхнення нема вже, віри й молитви, Все це щезло хвилинної миті. Лишились одні лиш розтерзані мрії, Згорілі на папері всі найбільші надії. Птахи давно вже перестали літати, І слова перестали хоч щось означати...
2020-05-16 17:07:01
8
0
Інші вірші поета
Лист Ніч Завжди Ти можеш бігти, знову
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3799
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5002