Найкращій подрузі
Ольга Тизьо
Ти у мене є одна на світі! Іншої подруги навіть не шукаю, Ти у мене краща всіх на світі, Ти сонця промінь коли сумую... Як тонко відчуваємо одна одну, Одна душа у двох тілах, Люблю тебе моя подруга. Твоя печаль в моїх очах... Ми так багато пережили разом, І так багато доведеться пережить, І як одна одну ми цінили, Так і будем вічно ми цінить. Тепер я знаю що на світі, Нам не страшні негаразди. Бо довго дружимо ми. Як ми дружимо, ще ніхто не дружив! Моїй найкращій подрузі https://surgebook.com/tarasiuk_
2018-10-28 22:50:08
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Тарасюк
классно написано)) это мне? спасибо огромное!! 🦊❤️
Відповісти
2018-10-28 22:51:02
1
Ольга Тизьо
@Яна Тарасюк дякую,приємно
Відповісти
2018-10-28 22:51:39
Подобається
Інші вірші поета
Вмерти не боюсь Ми ховаємося за масками До смерті крок Як боляче ...
Інші поети
I
@thebee
Meisongdi Riamroi
@Meisongdi_Riamroi
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2906
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1982