ти в легенях моїх проростаєш стеблами
я б згоріла, я б вигоріла вся дотла, аби тобі було видно куди ти йдеш. божевілля від думки, що наші слабкі тіла віддаляються і відстань не знає меж. всі листи, що писала тобі - дарма, невідправлені криються пилом у шафі. усвідомити важко, що між нами двома зостались лиш кілометри й незлíчені втрати. я б згоріла, я б вигоріла вся дотла, тільки б руки твої залишались теплими. розкриваючи серце своє догола - ти в легенях моїх проростаєш стеблами.
2023-12-19 17:19:20
5
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2587
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12416