قصه قصيره
قال لي أبي ذات يوم إن أردت أن تفهم معظم ما في الحياه فاحفظ كلامي عن ظهر قلب إني لتطربني الخلال كريمه طرب الغريب بأوبه وتلاق وتهزني ذكري المروءه والندي بين الشمائل هزه المشتاق فإذا رزقت خليقه محموده فقد اصطفاك مقسم الأرزاق فالناس هذا حظه مال وذا علم وذاك مكارم الأخلاق والمال إن لم تدخره محصنا بالعلم كان نهايه الإملاق والعلم إن لم تكتنفه شمائل تعليه كانت مطيه الإخفاق لا تحسبن العلم ينفع وحده ما لم يتوج ربه بخلاق (منقول) ثم سألته أهناك بشر بلا إنسانيه أو ضمير فأجابني قائل أن من يقول مثل الكلام الآتي هو كذلك: سحقا لهذا الكون اجمع وليحل به الدمار فلينزلوا بي ما استطاعوا من سباب واحتقار فليحلموا ان كانت الأحلام تشبع من يجوع اني سأحيا لا رجاء ولا اشتياق ولا نزوع في البدء كان يطيف بي شبح يقال له الضمير أنا منه مثل اللص يسمع وقع اقدام الخفير شبح تنفس ثم مات واللص عاد هو الخفير. (منقول) ده فكره أشعار منقوله ومحادثات بسيطه . + عارفه انها مش المستوي بس انا بحبها فحبيت انشرها
2020-07-26 00:52:40
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Duaa Is Lazy
حبيييت💛
Відповісти
2020-07-26 20:27:59
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2849
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3599