Ящик з життям на замку
Блукаючи шляхами можна згубитись… А чи знаходила ти себе взагалі? Чи самообманом харчуєшся, щоб не убитись? Зав‘язала очі - сидиш у норі. Думаючи - літаєш з одним лиш крилом, Вагаючись - зав‘язуєш руки за своєю спиною, Вертаючись - кульгаєш, замість іти напролом, Падаючи - охоплюєш розум тремтячою зимою. Вернувся відлік твій на нуль, Проте життя давно уже прожито. Старого досвіду більш не вернуть, Впустиш лиш сльозу ти скорботно.
2023-04-12 08:29:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7746
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323