Ящик з життям на замку
Блукаючи шляхами можна згубитись… А чи знаходила ти себе взагалі? Чи самообманом харчуєшся, щоб не убитись? Зав‘язала очі - сидиш у норі. Думаючи - літаєш з одним лиш крилом, Вагаючись - зав‘язуєш руки за своєю спиною, Вертаючись - кульгаєш, замість іти напролом, Падаючи - охоплюєш розум тремтячою зимою. Вернувся відлік твій на нуль, Проте життя давно уже прожито. Старого досвіду більш не вернуть, Впустиш лиш сльозу ти скорботно.
2023-04-12 08:29:56
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2632
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13172