Переможений

Лев Троянський

Повісті воїн знесилений Впав перед ворогом ниць. Руки стискаючи, вірив він В силу заклятих темниць. Краще хай топчуть гіганти! Краще хай ломлять кістки! Воїну краще мовчати І не кохатись ні з ким.

2022-11-29 13:58:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Антон Шаталов

Це геніально 😍, от прямо в голову на цілий день залізо й не вилазить. Крутезний вірш

Відповісти

2022-11-29 17:44:15

Подобається

Н Ф

Гарно описана незламна сила волі воїна...

Відповісти

2022-11-29 19:43:34

Подобається

Інші категорії

Вірші до свят Поеми Пейзажні Подійні Вірші в прозі Історичні

Інші поети

Khadeejah_Mansur_

@Khadeejah_Mansur_

Noor Jahan

@noon_the_force

Ana T77

@ana_tanjina

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13453

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12787