Знищення
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Не знаю, що вже й сказати. Неначе забрали щось. Забуті слова Магатми, Що сприйняли, наче ґрати, Розбиті ущент - і ось У людях бажання помсти, У людях спустошених нами. Збірник правил, важкий і товстий, Може, знову запросить в гості: Побазікать з домашнім тираном. Море куль, щоб вже точно - в одного, Катафалк у броні стріляє. Ти не встигнув сказати й слова - Газ колихає вже неживого. Подивіться, якими ми стали?! Про мораль не кажу нічого: Хай суддя все розказує їм, Крадіям зовсім чужого, ОПГ, що працює в соло, Що потім ходять із тим, Що нам належить за правом. Плаче жінка: позбавлений кари Цей домашній, жахливий кат. На папері його не існує, Але вдома під ним лежать Всі, хто слабший, кого він любить. Запишіть в голові своїй: Ми самі створили злочинців. Насильник, вбивця, крадій - Дуже добре ми знаєм лиця Тих, хто жити нам заважає. Але навіть ніхто не знає, Чи є ось цей пан удома Тим, хто поза законом? Вірш написаний 5 грудня 2021 р. на честь всеукраїнської акції "16 днів проти насилля"
2022-01-14 19:26:57
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Феникс ничего страшного) спасибо)
Відповісти
2022-01-14 20:16:54
1
Fénix
Доречні та важливі соціальні рядки Натхнення Вам!
Відповісти
2022-01-30 13:07:32
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Fénix дякую)
Відповісти
2022-01-30 13:07:55
1
Інші вірші поета
Прощання із літом (вірш у прозі) Побажання Картавий світ!.. Тут має бути реклама китайської компартії
Інші поети
Tota .
@To_ta
Visha
@cuckoo_brunette
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1703
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1126