Ода мові
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Мимохідь лилася мова Яснооким, калиновим, Співомовним, сизокрилим, Мелодійним звуком ліри. Облила мене ця мова Дивомовним водограєм, Прелюбовним диводзвоном, Дивовижним лоном краю. Обливаю я ласкаво Чудодійним цим мастилом, Лікувальним цим екстрактом Поливаю вуха й тіло. Ладозвонним та джерельним, Надчарівним звуком мови, Сердця полум'ям пекельним Та магічним живословом Вам співаю рідну мову, Незатерту, калинову, Що проллється дивним жаром На заквітчані стожари! P.S. Вірш старий, але гарний)
2022-02-01 18:48:20
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Віта Сонях
класно, з тонкою іронією (чи самоіронією) наче розвиваєте посил Ірванця "Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово!"
Відповісти
2022-02-22 15:55:20
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Віта Сонях дякую, але тут насправді іронія мінімальна: я дійсно оспівую нашу мову
Відповісти
2022-02-22 16:49:27
Подобається
Віта Сонях
А щире почуття зовсім не протилежне іронійності (як на мене) ось той самий Ірванець, якого я згадала весь такий (ну там де особливо його люблю)
Відповісти
2022-02-22 16:54:43
1
Інші вірші поета
Останній (ні) вірш Я живу... (version one) обійматися / обіймати посаду Бувало й таке
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8242