Хаус війни
Багато думок та багато запитань , Сягають моїх безвихідних хвилювань Кружляють голову постійно вони , Колишнім скрегітом про хаус війни . Скільки коштує часом життя , Нам не вдалось зрозуміть до кінця . Кожний лиш сповнений неминучою грою, В праві боротись чи біжать з сльозами й ганьбою . Темні провулки зруйнованих вулиць , бомб руїни та мости Раніше були нам знайомі , А сьогодні повні журби. Від бувалої надії , слави , Що була в них та жива Зараз в полум'ї згорає , Як і люди без кінця.
2022-10-05 18:09:50
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Деміра Рейн а я як сумувала ,просто не передати слів ☺️🤗🧡 Навіть чуть в кому не впала від шоколадної депресії (
Відповісти
2022-10-05 18:29:19
1
Деміра Рейн
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) ми всі, так сумували за всіма і Surgebook'ом, просто невимовно
Відповісти
2022-10-05 18:30:39
1
Олексій Коваль
Неперевершено!!☺️
Відповісти
2024-08-09 11:30:42
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3269
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4650