ТИ
tata
Спочатку я не вірила в любов , З моїми завжди грались почуттями. Я не хочу цього знов, І знову гірко плакати ночами. Та тепер у мене Ти , Той ,що серце злікував. Тебе я буду вічно берегти , Ти наше щастя заснував. З тобою бути хочу я весь час, А ти мене все ніжно обіймай. Вогонь у серці ще не згас , І ти займай його ,займай. ~ tata ~
2020-05-19 20:17:52
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарно 👏
Відповісти
2020-05-20 04:28:57
1
tata
@Вікторія Тодавчич дякую!😊
Відповісти
2020-05-20 07:04:37
Подобається
Анна Дубина
Я заплакала, Ваш вірш близький до моїх подій в житті😯 Зачепило😌 Дуже гарно
Відповісти
2020-08-15 18:03:26
1
Інші вірші поета
Лети, моя туго Струни душі Моя весна Щасливий перехожий
Інші поети
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1292
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970