سؤال :

Soma Soma

هل تشعر أحيانا بالوحدة ؟ °فقط عندما يكون الناس حولي!°

2018-08-21 12:20:05

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Soma Soma

لا اظن الوحدة مرض ، ربما تتحدثين عن التوحد او الرهاب الاجتماعي اما الوحدة والعزلة فهي خطوة يتخدها الانسان لمصادقة نفسه و التعمق بها أكثر ، خطوة يستطيع بها الانسان فهم نفسه ومعرفة ايجابياته وسلبياته كما انها فرصة للتأمل .. وطبعا هناك العديد من الناس الإنطوائيين مثلي والذين يجدون متعة في السكون والصمت والاستماع لصوتنا الداخلي مع السفر بعيدا في افكارنا ومخيلتنا

Відповісти

2018-08-21 12:34:18

1

Soma Soma

اه نعم نعم فهمت وجهة نظرك .. اظنني اسأت الفهم نوعا ما 😊 ، شكرا على التوضيح

Відповісти

2018-08-21 12:39:14

1

Soma Soma

هذا رائع ، انا كذلك احب النقاش والحوار العقلاني مع طرح العديد من الافكار بحيث يستفيد الطرفين

Відповісти

2018-08-21 12:45:14

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2832

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12418